|
Основними структурними компонентами професійної діяльності вчителя – логопеда є:
1. Діагностична діяльність.
2. Складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи.
3. Корекційна робота з виправлення порушень усного та письмового мовлення.
4. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родин до активної практичної співпраці.
5. Співпраця з психологом, вихователями, вчителем, медичними працівниками.
6. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
Пріоритетні завдання логопедичної корекції:
- подолання порушень усного та письмового мовлення;
- розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності;
- формування фонетико - фонематичної, лексико - граматичної сторін мови, зв'язного мовлення;
- формування комунікативних умінь;
- розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
- вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;
- розвиток просодичної сторони мовлення( темп, ритм, тембр, сила голосу;
- розвиток психічних процесів (пам’яті, мислення, уваги).
У логопедичній роботі з дітьми широко використовую різні види артотерапії – це корекція мовленнєвих відхилень в особистісному розвитку дитини за допомогою різних видів мистецтва зокрема - імаго терапія - корейця та розвиток за допомогою образів і театралізації.
Завдяки цікавим технологіям у навчанні та вихованні діти «розкриваються» психологічно, починають розуміти свою унікальність у властивих їм здібностях, почуваються значущими й рівноцінними особистостями.
Консультація для батьків
Причини мовних порушень
На яких етапах розвитку дитини і при яких обставинах може виникнути пошкодження мовного апарату, що призведе до мовних порушень. Чи тільки пошкодження мовного апарату можуть призвести до прояву мовних порушень, чи такі порушення можливі і при наявності нормального мовного апарату?
Почнемо з самого початку. Дитина ще не народилася, а різні несприятливі фактори можуть вже повним ходом «працювати» на її мовну та іншу патологію. Це пояснюється тим, що на стан здоров’я та мови майбутньої дитини великий вплив можуть мати несприятлива спадковість і неправильний спосіб життя майбутніх батьків. По спадковості можуть передаватися деякі особливості нервово-психічного складу батьків, а також особливості будови периферичного та центрального відділів мовного апарату. Наприклад, особливості будови артикуляторних органів, навіть до наявності розщілин твердого піднебіння, чи своєрідний розвиток деяких структур головного мозку, які мають відношення до здійснення мовної функції. Але роль спадкового фактору у виникненні мовної патології оцінюється не однаково: одні дослідники відводять йому дуже велику роль, інші повністю відкидають його. Істина тут, як і в більшості інших подібних ситуаціях, напевно, лежить десь посередині.
Що стосується попередніх настанню вагітності обставин, життя майбутніх батьків, то особливу загрозу тут становить наступне:
-професійні «шкідливості», які діють протягом тривалого часу (наявність радіаційного випромінення, робота з хімічно активними речовинами, в умовах підвищення вібраційних навантажень);
- наркоманія, паління, алкоголізм;
- штучне переривання попередніх вагітностей;
- інші шкідливі фактори, для яких призводить до фізичного і нервово-психічного знесилення майбутніх батьків.
Нормальний хід внутрішньоутробного розвитку плоду, а значить і нормального формування центрального і периферичного відділів мовного апарату можуть порушуватися внаслідок дії наступних факторів:
-токсикози першої чи другої половини вагітності;
- гострі чи хронічні захворювання матері під час вагітності (грип, краснуха, ендокринні порушення, серцева недостатність тощо);
- резус-конфлікт;
- падіння і травми (особливо в районі живота) матері під час вагітності;
- професійні шкідливості, які продовжують діяти і під час вагітності, що уже настала;
- паління матері та вживання алкогольних напоїв;
- стресові ситуації, пов’язані, наприклад, з розпадом сім’ї, смертю близьких родичів тощо;
- недоведені до кінця спроби переривання вагітності, безперечно порушують весь подальший хід нормального внутрішньоутробного розвитку плоду.
В період раннього розвитку дитини на формування її мови негативно можуть вплинути наступні обставини:
- травми головного мозку, травми голови;
- запальні захворювання головного мозку (менінгіт, менінгоенцефаліт);
- недоліковані запальні захворювання середнього і внутрішнього вуха, що призводить до пониження чи втрати слуху;
- застосування деяких ліків, вибірково діючих на слуховий нерв і які тим самим викликають негативні наслідки;
- набуті до сформування мови ушкодження периферичного відділу мовного апарату (аномалії в будові щелеп і зубів як результат травм, постійного смоктання пальців тощо);
- наявність дефектів мови у людей, що оточують дитину чи їх недостатня увага до її мовного розвитку.
|
