Поради батькам
Рання допомога в мовленнєвому розвитку дитини.
|
|
Термін появи першого слова у дітей має великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на промовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи своєї дитини ви порівнюєте з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. Це не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він – інший. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним різні. Необхідно частіше спілкуватися з дитиною, грати з нею, проводити бесіди, спостереження за оточуючим, розвивати артикуляційний апарат.
Поради дорослим:
Розширюйте коло інтересів дитини. Читайте та розглядайте книжки з яскравими малюнками.
У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційне та інтонаційне забарвлення мовлення.
При спілкуванні з дитиною вводьте елементи новизни, пояснюючи незнайомі терміни, слова етикету, варіанти словозміни та словотворення.
Не дозволяйте собі в присутності дитини ігнорувати звертання іншого дорослого.
Не можна глузувати з дитини, яка має вади мовлення та перекривляти її.
Не можна карати дитину за те, що вона не в змозі виконати ваше завдання стосовно мовлення.
Під час спілкування з дитиною, використовуйте до обраної теми предмети, малюнки, атрибути, що відтворюють певні дії, складаються в сюжетну розповідь.
Зважаючи на можливості своєї дитини, постійно задіюйте її досвід і виводьте на рівень порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнення, встановлення взаємозв’язків між предметами. При спілкуванні робіть паузи для відповіді дитини, навіть якщо вона ще не говорить – це правило діалогу.
Купуйте та пропонуйте дитині іграшки, яків пливають на всебічний розвиток .
Вчіть дитину спілкуватися, гратися з іншими дітьми. Хваліть дитину за її намагання говорити. Уважно слухайте її, якщо вона розповідає про свої справи. Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою, дотиком, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на такі прояви почуттів.
Якщо Ваша дитина в три роки має обмежений словник, не складає речення, має труднощі при спілкуванні, радимо звернутися в міську психолого-медико-педагогічну консультацію.
|
Норма і затримка мовного розвитку
Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.
Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування.
У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.
Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.
Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.
Перший рік життя.
2 місяці. Вимовляє окремі звуки направлені до дорослого (частіше до мами).
3 місяці. З'являються експерименти з голосними звуками: гукання та гуління – «а-а-а», «е-е-е», «о-о-о».
4 місяці. Гуління перетворюється в рулади звуків, тобто один звук ніби - то перетікає в інший: «у-у-а-а-о».
5 місяців. Мелодійне гуління, випадковий лепет, додавання до голосних деяких приголосних звуків.
6 місяців. Удосконалюється випадковий лепет («да-да-да», «ма-ма-ма» ). Приголосні звуки зливаються з голосними, дитина починає імітувати звуки, які чує, веде з дорослим своєрідний діалог, одночасно прислуховуючись до його мови.
7 місяців. Лепет. Дитина розуміє зміст слів. Може на деякий час замовчати, щоб перевірити реакцію дорослого.
8 місяців. Лепет як мова, як спілкування. Дитина вчиться вимовляти звуки, імітує дорослих, не завжди розуміє значення, як ехо (ехолалія).
9 місяців. Белькоче склади «ля», «ва», «та», «ба», «ка» (до 8 різних складів), з'являється чітке подвоєння складів: «ма-ма», «та-та» тощо.
10 місяців. Прислухається до мови дорослих, розуміє все більше слів, наслідує мову, у вимові з'являються нові склади, прості слова («на», «ав»).
11 місяців. Відтворення звуків. Кількість полегшених слів поступово збільшується. В одне й те ж слово дитина вкладає різний зміст, замінюючи цілі речення.
12 місяців. За нормативними показниками дитина вимовляє 5-10 слів, які вона співвідносить з певними предметами чи явищами. Почувши нове слово повторює його. Розуміє більше 20 слів. Повна відсутність лепету до 7 місяців або його затухання протягом 1-2 місяців з моменту виникнення може свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мозкових центрів, які відповідають за формування мовлення.
Другий рік життя.
Стадія активного мовлення – автономне мовлення. Дитина використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх із слів, які чує від дорослих. Починаючи з 1,5 років одним словом дитина позначає цілий ряд предметів («ку» - купатися, курка; «па» - упав, палиця, лопатка). Дитина ще не вміє узагальнювати. Наприклад: розуміє значення слів «стіл», «стілець», «диван», але при цьому не знає значення слова «меблі». Початок і закінчення періоду автономного мовлення пов'язаний з початком і закінченням кризи 1- року життя. Якщо дитина затримується на цій стадії до 3-5 років, це свідчить про затримку психічного розвитку.
В 2 роки дитина співвідносить знайомі слова з предметами зображеними на картинках Автономну мову змінює «телеграфна». Спочатку це односкладові сполучення, які означають зміст цілого речення. Дитина використовує слова, які означають предмети пов'язані з бажаннями та зацікавленістю. Враховуючи, що у кожної дитини в оточенні свій індивідуальний набір таких предметів, з якими вона часто зустрічається, грається, бачить то і набір слів у дітей різний. Це, як правило, іменники, спочатку жіночого, пізніше чоловічого роду, дієслова, прикметники в однині. Дитина може змінювати слова, використовуючи не тільки теперішній, але й минулий час дієслова, множину іменників. В 2 роки дитина вимовляє близько 100 слів.
Третій рік життя.
В мовленні дитини починає з'являтися проста фраза. Мовлення зв'язне. З'являються перші запитання («Що це?», «Де?»).
В мовленні ще багато граматичних помилок. Правильна звуковимова поєднується із спотвореною. Словниковий запас швидко збільшується. По досягненню 3-х років він складає 1000 -1500 слів! Затримка мовлення після 3-х років згубно впливає не тільки на мовленнєві здібності, але й на розумовий розвиток дитини а в подальшому і на оволодіння процесами читання та письма. Тобто, йде затримка психічного розвитку дитини.
Зверніть увагу, якщо розвиток дитини дуже відрізняється від вікових норм, обов'язково зверніться до спеціаліста ( логопеда, психолога) за допомогою. Раннє виявлення проблеми сприяє своєчасному проведенню корекційної роботи.
|
|
Заїкання у дітей
|
|
Заїкання – важке мовленнєве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків (позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкування й робить його досить тривалим, складним і копітким.
У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.
1. Незрілість центральної нервової системи (мозок дитини ще росте й тільки-но розвивається).
2. Особливості розвитку мовлення. Оскільки з-поміж багатьох інших функцій мовлення з’являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвиту потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього «слабкого місця» може привести до заїкання.
3. Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно) існуючі вікові норми.
4. Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим, і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини.
Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними.
При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації.
Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення.
Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення.
Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати переміну в своєму житті.
Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій.
При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно.
Не слід виправляти дитину надто настійливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання.
Дитині необхідно створити охоронний режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги адекватними, не жорстокими, по можливості ласкавими.
Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути:
- лікувальні препарати (заспокійливі...);
- фізіопроцедури (електросон, ванни...);
- психотерапевтичне лікування (аутогенне тренування, гіпноз,...);
- психологічна допомога (робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення).
При заїканні також застосовують різні електронні устрої.
Чим раніше звернутися за кваліфікованою допомогою – тим більше шансу на подолання заїкання. Консультацію ви можете отримати в міській психолого-медико-педагогічній консультації.
|
|
