Поради логопеда
ЯК РОЗВИВАТИ МОВУ ДИТИНИ
|
|
Говорячи про розвиток мовлення дитини, насамперед маємо на увазі збагачення її словника, розвиток зв'язного мовлення, його звукової культури і граматичної будови.
Яка ж роль батьків у цьому? На розвитку мовлення дитини насамперед позначається мова людей, які її оточують. Якщо ви самі розмовляєте грамотною літературною мовою, то й дитина наслідуватиме вас. Усі слова, які вживають дорослі , мають бути зрозумілі малому. Крім того, дорослі мають постійно стежити за мовою дітей, своєчасно виправляти помилки, розширювати їх активний словник, цілеспрямовано ознайомлюючи з навколишнім світом, використовуючи різноманітну дитячу діяльність: гру, працю, побутову діяльність і, звичайно ж, різні заняття, спостереження, бесіди, читання художньої літератури, перегляди діафільмів тощо. При цьому слід звертати увагу на назви предметів, їхні зовнішні особливості, призначення, функціональні властивості й ознаки. Щоб навчати малят спостерігати й виділяти істотні ознаки предмета, грамотно розповідати про нього, можна пропонувати їм такі вправи, як опис улюбленої іграшки, предмета.
- Яку іграшку ти найбільше любиш?- запитує мама в Сергійка. Розкажи про неї. Якого вона кольору, форми, величини, з якого матеріалу зроблена, як ти граєшся нею?
Такі цілеспрямовані запитання допоможуть дошкільнику зробити свою розповідь логічною та змістовною. Під час розповіді не перебивайте дитину, не заважайте самій викладати свою думку, і тільки коли вона мовчить, не може продовжити опис, можна нагадати, про що вона ще не розповіла. Звертайте увагу не лише на словник і грамотність мови, а й на виразність, емоційність її.
Словник сина чи доньки слід постійно збагачувати словами з протилежним значенням (великий -маленький, довгий-короткий, товстий-тонкий), слова, що позначають кольори та відтінки, інші конкретні предмети, їхні ознаки і дії. Особливо зручно це робити в іграх з різними іграшками, предметами. Дорослий говорить дитині: «Курка велика, а курча...? Ведмедик коричневий, а собачка...? Кішка нявкає, а порося...?»). Отже, важливо спиратися на наочність (іграшки, предмети, картинки).
Щоб активізувати використання дієслів у мові дітей, корисні вправи на добір дій, які може виконувати даний предмет або які ним можна виконувати. «Для чого потрібна лійка? Що можна робити праскою? А що роблять сокирою, лопатою? тощо. У вправах типу «Хто що робить?» дитина повинна назвати якомога більше професій і дій, що їх виконують представники цих професій. Наприклад: листоноша приносить листи, двірник прибирає вулицю, вчителька навчає дітей.
Для розумового розвитку дошкільника велике значення має збагачення його словника узагальнюючими словами (іменникими, що означають збірні поняття). Для цього треба поповнити знання про окремі предмети, що входять до родової категорії: одяг, посуд, іграшки, навчальні приладдя тощо. Упорядкуванню знань про окремі предмети, активізації слів, що їх означають сприяють запитання: Який на тобі одяг? Як це можна назвати окремим словом? Які меблі стоять у твоєй кімнаті?
Щоб навчати дітей означати якості, властивості предметів, іграшок доцільно спонукати їх до застосування порівнянь. Так, розглядаючи з малим дерева в парку, квіти на клумбі, дорослий запитує: «Що в них однакове, а чим вони відрізняються?» (У всіх дерев є стовбури, гілки. У більшості дерев є листя, але може бути й хвоя. Листя й хвоя зеленого кольору. Дерева різні за висотою, товщиною стовбура, довжиною і напрямком гілок, формою листя тощо).
Розглядаючи іграшки, предмети, діти називають різні прикметники, які роблять мову виразною, яскравою, цікавою ( яскравий, світлий, запашний, блискучий тощо).
Щоб засвоєні слова стали активним доробком дитини, слід створювати умови для їх частішого вживання і стежити за правильністю їх поєднання у мові. Особливо тісно словникова робота пов'язана з формуванням у дітей зв'язної мови. Для цього треба більше розмовляти з дітьми, спонукати їх до переказу знайомих казок, оповідань, діафільмів і кінофільмів, розповіді за картиною, вчити передавати за своїми словами враження від особистого досвіду. При цьому стежте за правильністю граматичної будови мови і чіткістю вимовляння звуків.
Якщо дитина неправильно вимовляє окремі звуки або мова її не виразна, для усунення цих недоліків можна використати спеціальні ігри, вправи. Наприклад: «Відгадай за голосом хто тебе покликав?» або «Вгадай що робить?» тощо. Або чистомовки:
За-за-за - там іде коза.
Зу-зу-зу - ми ведем козу.
Зі-зі-зі - сіно відвези.
Са-са-са - ось летить оса.
Су-су-су - ми побачили косу.
Си-си-си - прилетіли оси.
Це-це-це - кругле яйце.
Єць-єць-єць - сірий заєць.
|
Мовні ігри потребують концентрації уваги, кмітливості, творчості дітей, вони допомагають розвивати фонематичне сприйняття, що необхідно для освоєння грамоти і правопису в школі: визначення другого звуку в слові, складання з ним слів, визначення третього звука, складання слів, у яких цей звук був би на початку, в середині, в кінці; визначення кількості голосних і приголосних звуків у слові; визначення другого голосного звуку в слові й придумування слів на цей звук тощо.
Такі вправи завжди повинні бути ігрового характеру ( купання ляльки, виймання з коробки мішечка з іграшками, підкидання м'яча тощо). Наприклад, гра «Купання ляльки». Спершу дорослий пропонує приготувати все потрібне для купання: ванночку, воду, мило, рушник, сорочку тощо. При цьому дитина повинна правильно називати слово. Потім мама запитує: «Що ти робитимеш перед купанням ляльки? Як ти купатимеш? Ну, давай будемо купати твою Марійку...». Важливо, щоб слова купати, купаю, намилюю, обливаю, роздягаю, витираю та інші дитина використовувала паралельно з діями. «Викупали ляльку, а тепер що робитимеш?»
Якщо ви помічаєте, що дитині важко усвідомити рід і відмінок іменників, прикметників, дієвідміни, можна кілька разів провести гру «Заміни». З допомогою цієї гри треба дібрати іграшки, назви яких можна віднести до жіночого, чоловічого та середнього роду (м'яч, кубик, лялька, чашка, блюдце, плаття, яблуко). Ці іграшки спершу можна розглянути, а потім розповісти про них. Так, розповідаючи про м'яч, дитина говорить: «Він великий, синій, круглий, гумовий; чашка голуба, маленька, пластмасова, вона дуже гарна» тощо.
Якщо дитина не може змінювати дієслова, запропонуйте їй подібну гру зі словами: бігти - біжу, сидіти - сиджу; стрибати - стрибаю - стрибає і т.д.
Діти не завжди вміють називати дитинчат тварин. Спробуйте запропонувати їм таку гру: Давай я називатиму дорослу тварину , а ти - її діток. Починаємо: У кішки - кошенята. А в свині? (поросята). У коней? (лошата). У корови? (телята) і т.д.
Можна ставити запитання навпаки: Як називають маму кошеняти? А теляти? Курчати? тощо.
Саме у невимушеній обстановці, в спільній діяльності з дорослим, дитина засвоює багато нових слів, виразів, уточнює їх значення, усвідомлює граматичні особливості рідної мови.
|
ІГРИ З ПАЛЬЧИКАМИ
(методичні рекомендації для вихователів)
Мовленнєві механізми малят розвиваються дуже рано, ще тоді, коли вони активно не говорять, а лише чують слова, не розуміючи їхнього змісту. Спеціальними дослідженнями доведена залежність розвитку активного мовлення малюнків від розвитку дрібних м'язів пальців рук.
Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, визначили значний стимулюючий вплив функцій рук, тобто пальці допомагають дитині скоріше навчитися говорити.
Найбільш ефективні прийоми:
1) катання кульки (беруть участь усі пальці і потрібні значні зусилля);
2) розривання паперу на дрібні шматочки (беруть участь всі пальці);
3) перебирання великого дерев'яного намиста;
4) перебирання речовин в мішечках чи саморобних іграшках (насіння, камінчики, крупа, тощо);
5) складання пірамідок, втулок ( краще дерев'яних) ;
6) шнурування;
7) застібання.
Тому в роботі з дітьми слід використовувати різноманітні вправи для пальчиків: «пальчики-робітники», «пальчики», не слід забувати і про пальчиковий театр. Його використання збагачує мову, викликає радість, емоції. У пальчиковому театрі розігруються потішки й казки, а також коротенькі дійства. Вони супроводжуються показом міні-персонажів, одягнених на пальці руки та музикою.
Дітям третього року життя можна пропонувати пограти в народні ігри з пальчиками і діалогом «Печу - печу хлібчик», «Оцей пальчик» тощо. Народні пальчикові ігри дають змогу інсценувати невеликі фольклорні твори без використання спеціального дидактичного наочного матеріалу.
Доречно використовувати ігри з дидактичним сенсорним матеріалом, розробленим М. Мантессорі, у дітей розвивається дрібна моторика м'язів рук; перебирання дрібних предметів за допомогою пальців (гороху, намистинок, квасолі тощо), штрихування, обведення контурних зображень. Разом з тим це впливає на розвиток зору, мовлення, мислення, формує зосередженість, увагу.
Можна використовувати вправи та ігри для розвитку дрібних м'язів рук зі спеціальним наочним матеріалом:
Шнурувати і застібати ґудзики на площинних і об'ємних предметах.
За командою швидко затулити пальчиком предмет на сюжетній картинці.
Робота з панно, на якому елементи прикріплені до основи різними способами: ґудзики, кнопки, шнурки, стрічки тощо.
Отже, розвиваючи дрібні м'язи рук малюків, тим самим розвивається їхнє активне мовлення. Слід пам'ятати слова видатного педагога К.Д.Ушинського «Мовлення - це зброя думки... Розвивати мовлення окремо від думки неможливо, але розвивати її перед думкою - небезпечно».
|
|
|
