Значення сюжетно – рольової гри.
Виховні, розвивальні, навчальні можливості гри неоціненні. Основа гри – фантазія і творчість малюка, який сам створює образи, комбінуючи і поєднуючи в уяві те, що бачив і переживав, з тим, що йому читали або розповідали. В процесі гри, особливо сюжетної, дитина планує власну діяльність, ставить запитання та самостійно на них відповідає, описує послідовність виконуваних дій, спілкується з партнерами,що є чудовим підґрунтям для розвитку зв’язного мовлення, збагачення та уточнення словника, вдосконалення звукової виразності мовлення дошкільнят. У грі розвиваються художні здібності та естетичні смаки малечі: граючи, діти залюбки декламують вірші, малюють. Самостійне творення ігрового сюжету відповідно до власного задуму сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності, наполегливості.
У грі формуються моральні якості дітей, вони вчаться порівнювати, відрізняти добре від поганого, спираючись на приклад близьких людей, намагаються бути турботливими, відповідальними і дисциплінованими.
Багаторазово повторюючи дії з предметами або іграшками , малюк стає спритнішим, винахідливішим, вмілішим, упевненим у своїх силах. Він учиться спочатку організовувати власну індивідуальну гру, а згодом – гру з ровесниками.
У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від дорослого. Малим дуже хочеться бути дорослими, чинити, як вони. І тільки один єдиний вид діяльності допомагає усунути суперечність між бажаним та можливим. Це – сюжетно – рольова гра. Організація сюжетно – рольової гри у дитячому садку сприяє створенню в дитячому колективі щирої, доброзичливої атмосфери співпраці та взаєморозуміння. Діти граються разом - а отже, й розподіляють обов’язки, приймають спільні рішення, обстоюють свою думку,здобувають свій перший досвід співіснування у суспільстві.
Сучасні вимоги до керівництва
сюжетно – рольовою грою
Існують два класи творчих ігор, а саме:
- Ігри, які виникають з ініціативи дитини, - самодіяльність;
- Ігри, які виникають з ініціативи дорослих.
Самодіяльні ігри найбільш яскраво представляють гру як форму практичних розмірковувань дитини над реальним життям. Саме такою і має бути провідна діяльність у дошкільнят.
Щоб використати на добро всі навчальні, виховні та розвивальні можливості гри, треба насамперед виділити в розпорядку дня час, який діти зможуть присвятити улюбленому заняттю, знаючи, що їх не відриватимуть та не відволікатимуть від нього. Якщо з якихось важливих причин раптово доводиться припинити, варто подбати про логічне завершення її сюжету або дати дітям можливість продовжити її в інший час.
Неоціненний матеріал дають вихователеві систематичні спостереження за грою. Особливо значущими для них є такі моменти:
- Теми, які діти обирають для ігор найчастіше та які лишаються нереалізованими;
- Чи доводять гравці задум до завершення, якщо ні, то що їм заважає;
- Як складаються стосунки між вихованцями; чи виникають і на якому ґрунті конфлікти; як вони розв’язуються.
Проаналізувавши ситуацію, педагог має спланувати свою роботу з розвитку сюжетно – рольової гри в даному дитячому колективі. І тут важливо не припуститися такої досить поширеної помилки, як «диктатура» вихователя у грі. Дітям треба надати можливість самостійно обирати тему, будувати сюжет, розподіляти ролі, інакше гра втрачає своє значення, лишається сама форма. Дорослий має лише спрямовувати, підказувати, коригувати. Особливу увагу слід приділяти збагаченню власного життєвого досвіду вихованців, від чого залежить різноманітність ігрових тем та сюжетів. З цією метою проводяться екскурсії, спостереження, бесіди.
Керівництво сюжетно-рольовою грою – нелегка справа для педагога. Воно потребує неабиякого терпіння, спостережливості й педагогічного такту. Адже завдяки систематичній та послідовній організації ігрової діяльності у дитячих садках ми зможемо реанімувати сюжетно-рольову гру, поновити її статус провідної діяльності дошкільнят.
Розвиток сюжетно-рольової гри
Розвиток гри відбувається поступово: від ознайомлювальної предметно-ігрової діяльності в ранньому віці до сюжетно-відображувальної, а згодом розвиненої сюжетно-рольової гри у старших дошкільнят.
Кожний етап важливий і необхідний, потребує серйозного та вдумливого підходу з боку педагога, бо від того, наскільки ефективно діти засвоять те, про що дізналися сьогодні, залежить опанування складнішого матеріалу завтра.
Уже на третьому році життя діти відрізняють ігрову дію від реальної, приймають уявну ситуацію і вільно діють у ній: годують, наприклад, ляльку з порожньої тарілки, набирають воду з уявного крана…
Ігри, які моделюють відносини дорослих людей і вимагають взаємодії кількох партнерів, тобто сюжетно-рольові, стають доступними для більшості дошкільнят уже на 5-ому році життя. Це період розквіту сюжетно-рольової гри, якщо для цього створені необхідні умови.
Важлива передумова виникнення гри – наявність у дітей яскравих та різноманітних вражень, життєвого досвіду і знань, джерелом яких є спеціально організовані заняття, спостереження, твори художньої літератури, кінофільми тощо.
Побачене або почуте має викликати у дитини інтерес, збуджувати думку й почуття, викликати бажання творчо відтворити у грі набутті враження. І тоді діти виявляють дивовижну фантазію, вигадку. Без втручання дорослих з ініціативи дітей народжується сюжетно-рольова гра. Прямої участі дорослий у ній не бере, якщо тільки його не запрошують самі діти. Вміле керівництво грою полягає у тому, щоб знайти найбільш вдалий педагогічний прийом для розвитку морально цінної сюжетної лінії, корекції негативного сюжету, тактовного розв’язання конфлікту між дітьми при розподілі ролей та логічного завершення гри. Можна підказати гравцям нові ідеї, ситуації, повідомити їм нову інформацію, запропонувати іграшку або інший ігровий матеріал , переключити увагу малят на іншу діяльність.
Великі можливості щодо цього дає художня література. Інколи розкриття задуму гри гальмується через те, що малятам бракує ігрових умінь. Ось тоді стануть у пригоді порада, заохочення, а інколи й власний приклад педагога.
Не забуваймо: самодіяльна сюжетно-рольова гра - ефективний засіб не лише всебічного розвитку дитини, а й чудова можливість психологічного розвантаження. Це - своєрідні ліки для дітей, бо, програючи певні ситуації, пов’язані з відчуттям напруження, невпевненості, страху, агресивності, збентеження, малі виносять їх на поверхню, а отже позбавляються від негативу, набувають емоційної стабільності.
Якщо сюжетно-рольова гра організовується з ініціативи вихователя з метою закріплення певних знань, то в ній попередньо обумовлюються тема, конкретний зміст, виділяються і розподіляються ролі, визначається характер взаємодії персонажів, добираються атрибутика та іграшки.
Важливо, щоб гра відбувалася в безпечних і комфортних формах для дитини умовах, щоб у приміщеннях було просторо, затишно, чисто. До створення цікавих, насичених сюжетів стимулює і наявність належного предметно-ігрового обладнання, крупно габаритні ігрові модулі, атрибути для сюжетних ігор на різні теми (лікарня, школа, магазин, перукарня, ательє тощо), предмети замінники.
Після 5-ти років питома вага іграшки в сюжетно-ігрових іграх дещо зменшується. Гра відбувається переважно в мовленнєвому плані, тобто. Граючись, діти багато розмовляють між собою: йде емоційно насичена ігрова бесіда, в якій кожний учасник знає, що треба робити разом і які обов’язки в кожного зокрема.
У цьому віці поряд із спільними сюжетно-рольовими іграми розвиваються індивідуальні, а інколи режисерські ігри з іграшками, в яких дитина не бере на себе певної ролі, а регулює відносини між персонажами ( іграшками). У таких іграх значення іграшки досить велике.
Гра в дошкільному віці – форма життя дитини, без неї дитинства просто немає. Але щоб діти гралися, дорослі мають створити у садку, та й удома належні умови, а саме:
- Виділити достатньо часу та місця для гри;
- Забезпечити дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим матеріалом;
- Збагатити малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним життєвим досвідом;
- Формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі;
- Навчити спілкуватися з ровесниками.
