Українські прислів’я та приказки

Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.

Вовка ноги годують.

Вода в решеті не встоїться.

Вода з вогнем не товариші.

Всі ріки до моря ведуть.

Вчорашньої води не доженеш.

Глибока вода не каламутиться.

Гостре словечко колить сердечко.

Де верба, там і вода.

Де один грибок, там цілий вінок.

Добре слово будує, а зле руйнує.

Добре слово краще за цукор і мед.

З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.

За словом в кишеню не полізе.

Земля найбагатша, вода найсильніша.

Знаєш - кажи, а не знаєш - мовчи.

І від солодких слів буває гірко.

І гриба знайти треба мати щастя.

І на вовка буває пригода.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

Краще почервоніти, як посиніти.

Ласкаве слово, що весняний день.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

Назвався грибом - лізь у кошик.

Не кидай слів на вітер.

Не мни слова, говори просто.

Нема тіні без світла.

Один скаже, другий прикаже.

Одне дерево ще не ліс.

Одне приємне слово наче сад цвіте.

Пар костей не ломить.

Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

Розумній голові досить двох слів.

Сади деревину - будеш їсти садовину.

Сказав, та не зав'язав.

Сказане слово - срібло, а мовчання - золото.

Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Слово - не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.

Слово не полова, язик не помело.

Слово не стріла, а ранить глибоко.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

Сонця в мішок не зловиш.

Тепле слово і в мороз зігріє.

Тепле слово і кішці приємне.

Тиха вода людей топить, а швидка - тільки лякає.

Холодним словом серця не запалиш.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Хто змок, той води не боїться.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Шабля ранить тіло, а слова душу.

Як овечка: не мовить ні словечка.