Рукавичка

   Ішов дiд лiсом, а за ним бiгла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка. А ти хто?
- Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
- Іди!
От уже їх двоє. Коли біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
- А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!
- Та йди!
От уже їх троє. Коли біжить лисичка та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто?
- А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!
- Та йди!
Ото вже їх четверо стало. Аж суне вовчик та й собі до рукавички, питається:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка, жабка-скпрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?
- Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!
- Та вже йди!
Уліз і той, - уже їх п'ятеро. Де не взявся - біжить кабан:
- Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка, жабка-скпрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?
- Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!
- Оце лихо! Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?
- Та вже влізу, - пустіть!
- Та що вже з тобою робити, - йди!
Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка, жабка-скпрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?
- Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь. Пустіть і мене!
- Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?
- Та якось будемо. - Та вже йди, тільки скраєчку!
Уліз і ведмідь - семеро стало. Та так же тісно, що рукавичка ось-ось розірветсься.
Коли це дід оглядівся - нема рукавички. Він тоді назад - шукати її, а собачка попереду бігла. Білга, бігла, бачить - лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді; "Гав-гав-гав!" Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички, - так усі й порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.

Ось і казочці кінець, хто читав - той молодец.

Їжак та заєць

   Був собi їжак.
Якось вийшов вiн раненько з своєї домiвки подивитися на бiлий свiт.
Вийшов та й каже сам до себе:
- А пiду лишень у поле - подивлюся, як там моя морква та буряки.
Та й пiшов.
Iде собi та пiсеньку мугикає.
Коли виходить iз-за куща заєць. Тодi саме вiн у полi оглядав свою капусту, чи велика виросла.
- О, - каже їжак, - хто прудкий, то вже й на нивi!
- А ти, - заєць йому, - все кривуляєш, криволапку! I батько твiй криволапко, i дiд криволапко був. Такий увесь твiй рiд, i ти такий!
Їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дiстав таку нечемну одмову, що й батька його, й дiда лихим словом пом'янули.
От вiн i каже:
- Ти, - каже, мене береш на смiх? А хочеш зi мною наввипередки? Побачимо, хто кого прежине!
Заєць як зарегоче:
- Ти? Наввипередки? Зi мною?
А їжак спокiйно:
- А так, iз тобою.
- Ну, добре, - засмiявся заєць. - Давай бiгти.
- Нi, - каже їжак,- ще нi.
Я пiду додому, скажу жiнцi, нехай знає, куди я пiшов.
А заєць i тому радий, бо вiн був голодний, то подумав собi : "I це менi добре: попоїм капусти - краще бiгтиму".
Та й пiшли кожен до своєї хати.
Приходить їжак додому та каже до жiнки:
- Знаєш, жiнко, який менi клопiт?
- Який, чоловiче?
- Мушу iз зайцем бiгти наввипередки.
Та й розказує все, як було.
- То це ти берешся перегнати зайця? - аж зойкнула їжачиха.
- Мовчи, жiнко, - каже їжак, - якось буде. Збирайся лиш ходи зi мною.
Iдуть вони, а їжак i вчить жiнку:
- Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борознi та стiй собi.
Як добiжить заєць до тебе, то ти скажеш "Я вже тут!" А прибiжить вiн на той край до мене, то там я йому гукну: "А я вже тут!"
- Добре! - каже їжачиха.
Приходить їжак до зайця на той кiнець ниви та й каже до нього:
- Ну, я вже готовий!
- То бiжiмо!
От став заєць в одну борозну, їжак у другу:
- Раз, два, три!
Побiгли.
Заєць помчав на той кiнець ниви, а їжак пробiг два кроки та й спинився.
Прибiгає заєць в кiнець ниви, а там їжачиха:
- Я вже тут!
- Ей, - каже заєць, - а то що таке? Ану бiжiмо ще раз!
Побiг заєць. Прибiгає в кiнець ниви, а їжак пiдвiвся на двох лапках та й гукає:
- Ого-го! А я вже давно тут чекаю!
- Ти дивися! Ану бiжiм ще раз!
Прибiгає на другий край, а їжак знову вже там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!). Побiг ще раз - а там їжак:
- А я вже тут!
Знов кинувся заєць бiгти.
Так бiгав вiн дев'яносто дев'ять разiв, а за сотим разом упав посеред ниви - пiдвестись не може, так набiгався-натомився, сердешний.
- Нiколи не треба смiятися з слабшого, - сказав їжак та й пiшов iз їжачихою додому.