Повернутись на Головну
Повернутись на бібліотеку




Казка вчить як на світі жить

Інтегроване заняття
Сфера «Я сам»
(молодший дошкільний вік 4-5 років)



Мета. :    створювати психологічну атмосферу теплих почуттів, комфортності в групі однолітків. Вчити дітей аналізувати казкові події та робити елементарні висновки щодо моральної поведінки персонажів.
    Формувати в дітей живий інтерес до театральної гри, бажання брати участь у спільній дії.
    Спонукати дітей до активного спілкування, розвивати мовлення й уміння будувати діалог.
    Розвивати мімічну виразність, продовжувати роботу над інтонаційною виразністю мовлення.
    Вчити насолоджуватись казкою, естетичним театральним дійством, відчувати задоволення від власної творчості.
    Виховувати риси доброзичливості, впевненість у собі, бажання допомагати іншим.
Матеріал. . «чарівна» скриня, яєчко, ілюстрації до казок, маски курочки, курчат, іграшковий колобок, геометричні фігури для моделювання, мольберт, цукерки, чупа-чупс.


Хід заняття.
- Діти, чи любите ви казки?
- Які казки ви знаєте?
«Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок», «Півник і двоє мишенят», «Теремок», «Котик і Півник», «Коза-Дереза», «Рукавичка», «Намисто з чотирма променями»
- А чому ви любите казки?
Вони цікаві, в книжках гарні малюнки, їх можна розглядати, в казках люди казкові

Дитина читає вірш:
У казці звірі свою мову мають,
Дерева розмовляють, мов живі.
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку діти всі.
- Хто ж їх не любить! От і ми зараз з вами вирушимо в країну казок. Сідайте за стільчики.
- Зараз ми пограємо у гру «Ну ж бо, спробуй відгадай!». Я буду вам показувати ілюстровані книжки з казками, а ви повинні відгадати назву казки.
- Як називається ця казка?
(«Курочка Ряба»)
- Хто з героїв цієї казки вам сподобався найбільше?
(Курочка Ряба)
- А чому?
(Коли плакали дід і баба, вона їх втішала, знесла їм яєчко)
- А ця казка як називається?
(«Ріпка»)
- А хто посадив ріпку?
- Хто доглядав ріпку?
- А якими були баба, внучка, собачка Жучка, киця, мишка?
( добрими, коли їх кликали вони не відмовлялися в допомозі. Вони всі допомагали діду вирвати Ріпку)
- А яка ж казка заховалася у цій книжці?
(«Півник і двоє мишенят»)
- Як звали півника? А мишенят?
- Хто знайшов пшеничний колосок?
- А хто його обмолотив? Борошно намолов?
- А що ще зробив півник?
( Тісто замісив, пиріжки спік)
- А що ж робити мишенята?
- Діти, а на кого із героїв цієї казочки ви хотіли б бути схожими? Чому?
- А хто із Вас хотів би бути схожим на мишенят? Чому?
- Відгадайте наступну казку. Слухайте уважно:
«Побачило Сонечко хвору дівчинку в ліжку. Дівчинка лежала, очі її були закриті. Вона тихо стогнала. Жаль стало Сонечкові Дівчинки. Нахилилося воно над її голівкою й тих прошепотіло:…»
- Як називається ця казка? («Намисто з чотирма променями»)
- Що прошепотіло Сонечко?
( «Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. Чотирьох нещасних ти можеш зробити щасливими»)
- Хто був нещасним у Дівчинки?
( «Бабуся, дідусь, татко, мама. У бабусі зуб болить, у дідуся ліжко скрипить, у татка ніжка болить, мама сльози ллє»)
- На кого спрямувала дівчинка щасливі промінчики?
- Коли ви здоровіла дівчинка?
( Коли всі стали щасливими, Дівчинка стала найщасливішою і хвороба залишила її)
- Якою була Дівчинка у казочці?
( Доброю, тому що вона спрямувала промінці на дідуся, бабусю, тата і маму)
- А яким було Сонечко?
( Добрим, йому стало жаль Дівчинки. Воно подарувало їй намисто з чотирма променями)
- Давайте і ми зараз з вами перевтілимось у добре тепле сонечко.

Психогімнастика «Я – сонце»
Грає музика.
Я – маленьке сонце. Я прокидаюся. Я вмиваюся. Я розчісую свої промені і піднімаюся повільно і урочисто. Я – велика куля. В мене багато тепла і світла. Я – велике сонце. Я дарую своє тепло всім: небу, хмаринкам, річкам, полям, людям. Я видихаю тепло. Я перетворююся на тоненький сонячний промінець. Я лечу на Землю і пірнаю у мілку зелень листя. Я купаюся в глибоких хвилях моря, я граюся в білій піні. Сонечко втомилось і хоче відпочити.
Діти сідають на стільчики.
(Вихователь показує рукавичку.)
- Діти, що це у мене? Для чого вона потрібна? У яку пору року ми носимо рукавички?
- А чи знаєте ви про неї казочку?
- Як вона називається?
- Які герої є у цій казці?
- Чи хочете ви пограти в цю казочку?
- Зараз ми побачимо, якими були герої цієї казки?
(Вихователь починає розповідати казку, а діти виконують дії. )
- Дід губить рукавичку.
- От біжить мишка.
Мишка: Я маленька, я сіренька,
Хвостик, як ниточка,
Сама, як калиточка,
А очі, як насінинки.
Вже настала холодна зима,
А в мене ні хатинки, ні нірки нема.
- Прибігла до рукавички, бачить – нікого немає. Влізла в рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити.
- Коли це жабка плигає.
Жабка: Скаче, скаже жабенятко,
Змерзли в нього ноженята,
Де б йому знайти штанці маленькі,
Зелененькі в цяточку.
- Побачила рукавичку та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка - шкряботушка. А ти хто?
- А я жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
- Іди!
- Коли це біжить зайчик.
Зайчик: На землі сніжок лежить,
Зайчик по сніжку біжить,
Мерзнуть вушка,
Мерзнуть лапки,
Без калошок і без шапки. Ой!
- Прибіг до рукавички та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
- А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!
- Та йди!
- Коли це біжить лисичка.
Лисичка співає: Я лисичка, я сестричка,
Не сижу без діла,
Я гусяток пасла,
Полювать ходила.
- Побачила рукавичку та й каже:
- А хто, хто в рукавичці ?
- Мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик. А ти хто?
- А я личичка-сестричка. Пустіть мене до рукавички.
- Іди!
- Аж суне вовк.
- Та й собі до рукавички:
- А хто, хто в цій рукавичці ?
- Мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?
- А я вовчик-братик. Пустіть мене до себе, лякатися не треба. Будем в мирі разом жити, працювати і дружити.
- Та вже йди!
- Де не взявся – біжить кабан. Та до рукавички, питається:
- Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці ?
- Мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик. А ти хто?
- Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене.
- Оце лихо! Хто не бреде та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?
- Та вже влізу – пустіть.
- Та що вже з тобою робити? Йди!
- Уліз і той. Уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі. Вилазить ведмідь.
- А хто, хто в цій рукавичці ?
- Мишка - шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан - іклан. А ти хто?
- Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрід. Пустіть і мене.
- Куди ми тебе пустимо, коли і так тісно?
- Та якось будемо.
- Та вже йди, тільки скраєчку.
- Уліз і ведмідь. Та вже так тісно, що рукавичка ось-ось розірветься. Коли це дід оглядівся – нема рукавички. Він тоді назад, шукати її, а собачка попереду побігла. Бачить, лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!» Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички. Так усі і порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.

- Діти, сподобалося вам грати казочку?
- Молодці! Ви грали, як справжні артисти.
(Похвалити дітей, які грали найкраще)
- А звірята в цій казці вам сподобалися?
- Якими були звірята в казці?
( Дружні, добрі, пускали всіх до рукавички, щоб не змерзли на морозі)
- Казка вчить нас бути мудрішими і добрішими.

Вихователь читає вірш:
На доброті існує світ,
І добротою пахне хліб,
І мирне небо, і зелений гай,
І наш квітучий, рідний край.
І до дітей любов свята,
Це чистота і доброта.


- Добро, доброта живе у наших сердечках. Будьте діти завжди добрими.