Немовлята всюди плачуть однаково. Коли вони виростають, у них виявляються неоднакові звички. Це — результат виховання. Нещодавно я вкотре спостерігала не дуже приємну ситуацію на вулиці: істерично плаче дитина років чотирьох, і так само істерично кричить на неї зовсім молода мати. Не знаю, чому її так розлютило дитя, але вона дико кричала на нього: «Якщо зараз не замовкнеш, я покину тебе тут, будеш жити на вулиці!». Мабуть, жінка вважала, що після таких слів дитина має тут же заспокоїтися і припинити плакати. І мати дійсно робила вигляд, що залишає дитину саму, йдучи все далі й далі, а маля, захлинаючись сльозами, бігло за нею, доки не впало. Як часто ми, дорослі, вважаємо, що краще покарати малюка, накричати на нього, ніж спокійно вислухати і спробувати зрозуміти. Адже ми не вирішуємо проблему, нас дратує плач, непослух, свій гнів на самих себе намагаємося перекласти на дитину. Нам дуже важко зрозуміти: якщо дитина плаче, значить, їй погано.

   

ПРИЧИНИ НЕПОСЛУХУ МАЛЯТ

    Мені боляче! Ну, здається, все просто, якщо боляче — значить треба плакати. У дівчаток плач ми сприймаємо нормально, а от хлопців умовляємо терпіти, вони ж — майбутні чоловіки. А чи треба? Ми не любимо, коли наші чоловіки не діляться з нами своїми проблемами, не розповідають про власні переживання, правда? Але ж самі виховуємо їх такими, з дитинства переконуючи, що чоловік ніколи не повинен плакати. Звичайно, йому потім соромно зізнатися у своїй слабкості. Але це і не означає, що хлопець повинен рости істеричним, усе має бути в міру. Добре, якщо ми вислухаємо і поспівчуваємо синові. Колись він поспівчуває нам...

    Мені прикро! Причина схожа на попередню, хіба що біль не фізичний, а душевний. Дитина плаче від образи, від власного безсилля, від несправедливості. Хіба можна залишатися осторонь? Це нам із нашим досвідом дитячі проблеми здаються дрібницями, ми відмахуємося від них, мотивуючи зайнятістю і марністю розмови. Але ж навіть для найменшого малюка невелика образа може стати трагедією життя. А ми кричимо тому, що він плаче... Замість того, щоб спокійно поговорити, — сердимося. Але ж дітлахи копіюють нашу поведінку, і якщо ми будемо спокійні та розсудливі, то й вони наступного разу істерику замінять спокійною розмовою. Головне — проявити терпіння.

    Дорослі, зверніть на мене увагу! У наш вік нестримного прогресу ми мало часу проводимо з дітьми. Приходячи додому, насамперед ідемо на кухню, говоримо по телефону, дивимося серіал. Що залишається дітям? Наше роздратування, коли відволікають від улюбленого заняття: «Мамо, подивися, що я намалював!». Багато з нас байдуже поглянуть і продовжать своє. А дитина хоче, щоб її роботу оцінили, обговорили, похвалили!

   

    Я впертий, буде так! Це вже результат вашого виховання. Мабуть, у минулому ви, шановні батьки, надто часто потурали дитячим капризам і примхам.

    Прикладів і причин може бути безліч, результат один — навіть немовля плаче від браку материнського тепла. Я закликаю до одного: зверніть увагу на проблеми дітей, не залишайте їх наодинці зі своїм горем, сто разів подумайте, перш ніж кричати і звинувачувати малюка. Діти — особистості від народження, і ми просто зобов'язані поважати їхні почуття.

   

НЕ ПЛАЧ, МАЛЮЧЕ, Я СКОРО ПОВЕРНУСЯ...

    Отже:

    • знаючи, що малюк важко переживає розлуку з вами, спробуйте заздалегідь придумати і прорепетирувати кілька різних способів прощання, наприклад, міцні обійми, погладжування по спинці, ласкаві слова. Можливо, це допоможе відвернути дитину від сумних думок;

    • якщо вам неодмінно треба піти, постарайтеся самі бути спокійною і впевненою, малюк відчуває ваш стан: якщо ви стурбовані, то незабаром і дитину охопить занепокоєння;

    • перед своїм відходом запропонуйте маляті гру, яка могла б надовго захопити, щоб ваш вихід здався менш значущим, ніж процес гри. Пограйте трохи разом із дитиною, а потім запропонуйте сконструювати що-небудь до вашого приходу або намалювати картинку, прибрати іграшки. (Для цього можна приготувати гарну книжку з малюнками, альбом, розфарбовку чи пазли. Але не варто користуватися таким прийомом щоразу, як ідете з дому, інакше малюк думатиме, що від нього відкуповуються);

    • обов'язково скажіть, коли ви повернетеся. Нехай дитина ще не зовсім добре орієнтується в часі, але все одно вкажіть, скільки будете відсутні (15 хвилин, 2—3 години), і дайте якісну характеристику часу свого повернення. «Повернуся скоро, ти ще навіть не встигнеш зібрати мозаїку», «Я повернуся через дві години, за цей час ти встигнеш поїсти і погуляти, прибрати іграшки», «Прийду, коли ця стрілка зупиниться тут, на цифрі 5». Малюк буде уважно стежити за стрілкою і не турбуватиметься, поки стрілка не зупиниться на зазначеній позначці;

    • якщо вам на зміну приходить няня, то трохи побудьте втрьох, хвилин 10—15. Дитина повинна побачити, що мама не боїться чужої людини, довіряє їй і спокійна в її присутності. Потім плавно передайте няні повноваження піклуватися про дитину. Малюкові можна сказати, що інша людина також подбає про нього, скажіть, що вона (краще називати ім'я няні) обов'язково погодує його, покладе спати, погуляє разом із ним, і їй можна довіряти;

    • Обов'язково скажіть дитині, що ви йдете. Нагальні втечі «по-англійськи» травмують її, позбавляють почуття безпеки, створюють відчуття, що мама може піти в будь-яку хвилину. Малюк постійно сте¬житиме за вами, недовірятиме і плакатиме щоразу при розлуці. Не провокуйте дитину такою втечею, краще попередьте. Помахайте рукою на прощання: «Поки що я йду, але скоро повернуся»;

    • якщо малюк ніяк не заспокоюється, про¬довжуючи плакати, не кричіть на нього, не витирайте роздратовано сльози, краще візьміть на руки, обніміть, трішки погойдайте. Намагайтеся не хвилюватися самі, заспокойте дитину. Подумайте, що це не її примха завжди бути біля вас, а природне бажання бачити поряд близьку людину, яка дарує відчуття тепла і безпеки;

    • те, що мама йде, дитині буде легше пережити, якщо вона залишиться зі старшим братиком чи сестричкою, іншою дитиною, татом, нянею. Будьте певні, вони знайдуть, як цікаво разом провести час.

    Якщо дотримуватися цих нескладних рекомендацій, можливо, дитячих сліз стане менше.