ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ
У СТАРШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Увага — це здатність регулювати власну інтелектуальну активність, керувати своєю свідомістю та поведінкою. В. Каменська дає таке визначення поняття «уваги» — спрямованість психічної діяльності людини, зосередженість на об'єктах, що мають для особистості певну значущість». Говорити про увагу в дошкільному віці дуже складно, оскільки, як стверджує Л. Черемошкіна, дошкільник — створіння енергійне, бурхливе, активне.
Дитина не може бути уважною взагалі. Увага завжди про¬являється в певних конкретних психічних процесах: малюк придивляється, прислухається, відгадує загадку, намагається прочитати слово в «Абетці», захоплено малює, грається тощо. Розуміння потреб дитини і врахування її вікових особливостей дає змогу правильно визначити, на чому концентруватиметься увага. У старшому дошкільному віці зміни відбуваються в усьому спектрі властивостей уваги — вона змінюється і якісно, і кількісно. Збільшується її обсяг, зростає можливість розподілення. Увага стає стійкішою. Це дозволяє дитині виконувати під керівництвом вихователя певну роботу, іноді — нецікаву. Дитина не відволікається, якщо розуміє, що справу слід завершити, навіть якщо з'явилася привабливіша перспектива. Здатність підтримувати стійкість уваги, фіксацію на об'єкті визначається розвитком допитливості й пізнавальних процесів. Стійкість уваги залежить від характеру відповідного подразника. Однак дітям іще важко зосереджуватися на одноманітній і нецікавій для них діяльності, водночас емоційно насичені ситуації приводять до збереження уваги на досить тривалий проміжок часу.
Під час переходу від молодшого до старшого дошкільного віку увага дитини прогресує. Слід зазначити, що у різних дітей спостерігаються значні індивідуальні відмінності у стійкості уваги. Це залежить від типу нервової діяльності, фізичного стану й умов життя дитини.
У старшому дошкільному віці вже проявляються задатки довільної, активної уваги, пов'язаної зі свідомо поставленою метою та вольовими зусиллями. Це важливе новоутворення у психічному розвитку дошкільника. Однак, довільна увага з'являється лише під час взаємодії дитини і дорослого. Адже, виконуючи вимоги дорослого, дитина поступово вчиться керувати своєю увагою. Розвиток уваги пов'язаний саме із засвоєнням засобів керування нею. У старшому дошкільному віці діти вже здатні довільно керувати власною поведінкою, з чого можна зробити висновки про рівень розвитку довільної уваги.
Психологи стверджують: вирішальне значення у формуванні довільності уваги дитини нележить умовам її життя та діяльності — перехід у старшому дошкільному віці до складніших видів діяльності, до навчальних занять, у яких дитина змушена зважати на вимоги дорослих.
Уключення дитини у складні види ігрової діяльності, викoнання елементарних трудових завдань і, звісно, перехід до навчання вимагають, аби дитина зважала на правила. Вагомим засобом організації довільної уваги е мовлення дитини. Спочатку дорослий за допомогою словесних інструкцій організовує увагу дитини під час виконання нею певної діяльності. Потім дошкільники починають використовувати ці засоби для управління своєю увагою: планують власні дії вголос, голосно проговорюють інструкції дорослого тощо. Однак, зауважуючи розвиток довільноїува ги старших дошкільників, не слід забувати, що у цьому віці все ж таки переважає мимовільна увага.
Увага під час правильно організованих педагогічних заходів перетворюється на рису характеру — уважність.
Втома — головний ворог уваги. Вона швидко настає у дошкільному віці, особливо під час виконання одноманітної роботи. Отже, дошкільне навчання не може будуватися на завданнях, що потребують постійного напруження довільної уваги. Використання на заняттях елементів гри, продуктивних видів діяльності, зміни форм діяльності допомагають підтримувати увагу дітей на високому рівні.
ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ НЕУВАЖНОСТІ
1. Неуважність часто є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують її враженнями: дозволяють дивитись увечері телевізійні передачі, часто водять у гості — нервова система дитини перезбуджується. Маленький школяр погано і мало спить, у клас приходить млявим. Сон — це охоронне гальмування.
2. Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це негативно позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а разом із нею й неуважність.
Найпоширеніша причина нестійкості уваги у дітей їх недостатня розумова активність. Стійкість уваги швидко спадає, якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, тоді вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина займається цікавою справою — увага поліпшується. Розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги. Увагу підтримує мислення. Коли під час виконання завдань немає матеріалу для мислення, дорослий не досягне стійкості уваги, скільки разів би він не звертався до дитини, закликаючи до уваги.
3. Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині багато книжок та іграшок, рано й часто водять на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи зрозуміти, що відбувається, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показують дорослі, дитина звикає до легкого поверхневого ознайомлення з довкіллям, її увага стає поверхневою. У таких випадках дорослим потрібно вміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового ракурсу: відкрити дитині ті якості предмета, його особливості і зв'язки, яких вона раніше не бачила.
4. Неуважність — це і негнучка увага, тобто відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні не одразу можуть уключитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібні випадки часто спостерігаються у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий предмет.
5. Виховання уваги — це виховання почуття відповідальності та формування здатності до вольових зусиль. Потрібно поступово й наполегливо формувати уважність, віру у власні сили.
6. Важливо корегувати увагу дитини, виховуючи спостережливість. Слід учити дитину орієнтуватися на вулиці, виконувати правила дорожнього руху, спостерігати за тим, що відбувається на уроці, вдома, на вулиці.
7. Потрібно привчати дитину робити не лише те, що їй цікаво, а й те, що не привертає уваги, але буде потрібне у житті.
|
